Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 23

 

 

1.

 

¶ І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

    
 
 

2.

 

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

    
 
 

3.

 

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

    
 
 

4.

 

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

    
 
 

5.

 

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

    
 
 

6.

 

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

    
 
 

7.

 

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

    
 
 

8.

 

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

    
 
 

9.

 

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

    
 
 

10.

 

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

    
 
 

11.

 

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

    
 
 

12.

 

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

    
 
 

13.

 

¶ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

    
 
 

14.

 

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

    
 
 

15.

 

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

    
 
 

16.

 

Отже я покараю Його й відпущу.

    
 
 

17.

 

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

    
 
 

18.

 

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

    
 
 

19.

 

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

    
 
 

20.

 

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

    
 
 

21.

 

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

    
 
 

22.

 

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

    
 
 

23.

 

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

    
 
 

24.

 

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

    
 
 

25.

 

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

    
 
 

26.

 

¶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

    
 
 

27.

 

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

    
 
 

28.

 

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

    
 
 

29.

 

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

    
 
 

30.

 

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

    
 
 

31.

 

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

    
 
 

32.

 

¶ І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

    
 
 

33.

 

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

    
 
 

34.

 

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

    
 
 

35.

 

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

    
 
 

36.

 

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

    
 
 

37.

 

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

    
 
 

38.

 

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

    
 
 

39.

 

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

    
 
 

40.

 

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

    
 
 

41.

 

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

    
 
 

42.

 

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

    
 
 

43.

 

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

    
 
 

44.

 

¶ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

    
 
 

45.

 

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

    
 
 

46.

 

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

    
 
 

47.

 

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

    
 
 

48.

 

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

    
 
 

49.

 

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

    
 
 

50.

 

¶ І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

    
 
 

51.

 

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

    
 
 

52.

 

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

    
 
 

53.

 

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

    
 
 

54.

 

День той був Приготування, і наставала субота.

    
 
 

55.

 

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

    
 
 

56.

 

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

    
 
 

Luke 24

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com