Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 24

 

 

1.

 

¶ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

    
 
 

2.

 

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

    
 
 

3.

 

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

    
 
 

4.

 

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

    
 
 

5.

 

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

    
 
 

6.

 

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

    
 
 

7.

 

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

    
 
 

8.

 

І згадали вони ті слова Його!

    
 
 

9.

 

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

    
 
 

10.

 

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

    
 
 

11.

 

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

    
 
 

12.

 

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

    
 
 

13.

 

¶ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

    
 
 

14.

 

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

    
 
 

15.

 

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

    
 
 

16.

 

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

    
 
 

17.

 

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

    
 
 

18.

 

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

    
 
 

19.

 

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

    
 
 

20.

 

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

    
 
 

21.

 

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

    
 
 

22.

 

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

    
 
 

23.

 

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

    
 
 

24.

 

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

    
 
 

25.

 

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

    
 
 

26.

 

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

    
 
 

27.

 

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

    
 
 

28.

 

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

    
 
 

29.

 

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

    
 
 

30.

 

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

    
 
 

31.

 

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

    
 
 

32.

 

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

    
 
 

33.

 

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

    
 
 

34.

 

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

    
 
 

35.

 

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

    
 
 

36.

 

¶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

    
 
 

37.

 

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

    
 
 

38.

 

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

    
 
 

39.

 

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

    
 
 

40.

 

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

    
 
 

41.

 

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

    
 
 

42.

 

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

    
 
 

43.

 

І, взявши, Він їв перед ними.

    
 
 

44.

 

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

    
 
 

45.

 

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

    
 
 

46.

 

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

    
 
 

47.

 

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

    
 
 

48.

 

А ви свідки того.

    
 
 

49.

 

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

    
 
 

50.

 

¶ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

    
 
 

51.

 

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

    
 
 

52.

 

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

    
 
 

53.

 

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

    
 
 

John 1

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com