Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 22

 

 

1.

 

¶ Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

    
 
 

2.

 

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

    
 
 

3.

 

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

    
 
 

4.

 

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

    
 
 

5.

 

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

    
 
 

6.

 

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

    
 
 

7.

 

¶ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

    
 
 

8.

 

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

    
 
 

9.

 

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

    
 
 

10.

 

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

    
 
 

11.

 

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

    
 
 

12.

 

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

    
 
 

13.

 

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

    
 
 

14.

 

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

    
 
 

15.

 

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

    
 
 

16.

 

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

    
 
 

17.

 

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

    
 
 

18.

 

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

    
 
 

19.

 

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

    
 
 

20.

 

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

    
 
 

21.

 

¶ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

    
 
 

22.

 

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

    
 
 

23.

 

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

    
 
 

24.

 

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

    
 
 

25.

 

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

    
 
 

26.

 

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

    
 
 

27.

 

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

    
 
 

28.

 

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

    
 
 

29.

 

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

    
 
 

30.

 

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

    
 
 

31.

 

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

    
 
 

32.

 

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

    
 
 

33.

 

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

    
 
 

34.

 

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

    
 
 

35.

 

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

    
 
 

36.

 

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

    
 
 

37.

 

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

    
 
 

38.

 

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

    
 
 

39.

 

¶ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

    
 
 

40.

 

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

    
 
 

41.

 

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

    
 
 

42.

 

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

    
 
 

43.

 

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

    
 
 

44.

 

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

    
 
 

45.

 

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

    
 
 

46.

 

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

    
 
 

47.

 

¶ І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

    
 
 

48.

 

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

    
 
 

49.

 

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

    
 
 

50.

 

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

    
 
 

51.

 

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

    
 
 

52.

 

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

    
 
 

53.

 

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

    
 
 

54.

 

¶ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

    
 
 

55.

 

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

    
 
 

56.

 

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

    
 
 

57.

 

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

    
 
 

58.

 

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

    
 
 

59.

 

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

    
 
 

60.

 

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

    
 
 

61.

 

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

    
 
 

62.

 

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

    
 
 

63.

 

¶ А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

    
 
 

64.

 

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

    
 
 

65.

 

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

    
 
 

66.

 

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

    
 
 

67.

 

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

    
 
 

68.

 

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

    
 
 

69.

 

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

    
 
 

70.

 

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

    
 
 

71.

 

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

    
 
 

Luke 23

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com