Ukrainian Bible

 

The Gospel According to Saint Mark

 

Chapter 5

 

 

1.

 

¶ І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

    
 
 

2.

 

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

    
 
 

3.

 

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

    
 
 

4.

 

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

    
 
 

5.

 

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

    
 
 

6.

 

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

    
 
 

7.

 

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

    
 
 

8.

 

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

    
 
 

9.

 

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

    
 
 

10.

 

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

    
 
 

11.

 

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

    
 
 

12.

 

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

    
 
 

13.

 

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

    
 
 

14.

 

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

    
 
 

15.

 

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

    
 
 

16.

 

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

    
 
 

17.

 

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

    
 
 

18.

 

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

    
 
 

19.

 

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

    
 
 

20.

 

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

    
 
 

21.

 

¶ І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

    
 
 

22.

 

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

    
 
 

23.

 

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

    
 
 

24.

 

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

    
 
 

25.

 

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

    
 
 

26.

 

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

    
 
 

27.

 

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

    
 
 

28.

 

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

    
 
 

29.

 

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

    
 
 

30.

 

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

    
 
 

31.

 

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

    
 
 

32.

 

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

    
 
 

33.

 

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

    
 
 

34.

 

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

    
 
 

35.

 

¶ Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

    
 
 

36.

 

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

    
 
 

37.

 

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

    
 
 

38.

 

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

    
 
 

39.

 

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

    
 
 

40.

 

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

    
 
 

41.

 

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

    
 
 

42.

 

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

    
 
 

43.

 

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

    
 
 

Mark 6

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com