Ukrainian Bible

 

The Gospel According to Saint Mark

 

Chapter 4

 

 

1.

 

¶ І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

    
 
 

2.

 

І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

    
 
 

3.

 

Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

    
 
 

4.

 

І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

    
 
 

5.

 

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

    
 
 

6.

 

а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

    
 
 

7.

 

А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

    
 
 

8.

 

Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

    
 
 

9.

 

І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

    
 
 

10.

 

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

    
 
 

11.

 

І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

    
 
 

12.

 

щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

    
 
 

13.

 

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

    
 
 

14.

 

Сіяч сіє слово.

    
 
 

15.

 

А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

    
 
 

16.

 

Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

    
 
 

17.

 

та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

    
 
 

18.

 

А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

    
 
 

19.

 

але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

    
 
 

20.

 

А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

    
 
 

21.

 

¶ І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

    
 
 

22.

 

Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

    
 
 

23.

 

Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

    
 
 

24.

 

І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

    
 
 

25.

 

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

    
 
 

26.

 

І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

    
 
 

27.

 

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

    
 
 

28.

 

Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

    
 
 

29.

 

А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

    
 
 

30.

 

І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

    
 
 

31.

 

Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

    
 
 

32.

 

Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

    
 
 

33.

 

І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

    
 
 

34.

 

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

    
 
 

35.

 

¶ І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

    
 
 

36.

 

І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

    
 
 

37.

 

І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

    
 
 

38.

 

А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

    
 
 

39.

 

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

    
 
 

40.

 

І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

    
 
 

41.

 

А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

    
 
 

Mark 5

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com