The Second Epistle of Paul to the Corinthians

 

Chapter 5

 

 

1.

 

¶ Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

    
 
 

2.

 

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

    
 
 

3.

 

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

    
 
 

4.

 

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

    
 
 

5.

 

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

    
 
 

6.

 

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

    
 
 

7.

 

бо ходимо вірою, а не видінням,

    
 
 

8.

 

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

    
 
 

9.

 

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

    
 
 

10.

 

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

    
 
 

11.

 

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

    
 
 

12.

 

¶ Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

    
 
 

13.

 

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

    
 
 

14.

 

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

    
 
 

15.

 

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

    
 
 

16.

 

¶ Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

    
 
 

17.

 

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

    
 
 

18.

 

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

    
 
 

19.

 

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

    
 
 

20.

 

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

    
 
 

21.

 

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

    
 
 

2nd Corinthians 6

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com