The First Epistle of Paul to the Corinthians

 

Chapter 13

 

 

1.

 

¶ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

    
 
 

2.

 

І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

    
 
 

3.

 

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

    
 
 

4.

 

¶ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

    
 
 

5.

 

не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

    
 
 

6.

 

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

    
 
 

7.

 

усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

    
 
 

8.

 

¶ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

    
 
 

9.

 

Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

    
 
 

10.

 

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

    
 
 

11.

 

Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

    
 
 

12.

 

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

    
 
 

13.

 

А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

    
 
 

1st Corinthians 14

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com