Ukrainian Bible

 

The Acts of the Apostles

 

Chapter 27

 

 

1.

 

¶ А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

    
 
 

2.

 

І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

    
 
 

3.

 

А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

    
 
 

4.

 

А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

    
 
 

5.

 

Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

    
 
 

6.

 

І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

    
 
 

7.

 

І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

    
 
 

8.

 

І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

    
 
 

9.

 

А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

    
 
 

10.

 

говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

    
 
 

11.

 

Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

    
 
 

12.

 

¶ А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

    
 
 

13.

 

А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

    
 
 

14.

 

Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

    
 
 

15.

 

А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

    
 
 

16.

 

І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

    
 
 

17.

 

Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

    
 
 

18.

 

А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

    
 
 

19.

 

а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

    
 
 

20.

 

А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

    
 
 

21.

 

¶ А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

    
 
 

22.

 

А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

    
 
 

23.

 

Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

    
 
 

24.

 

та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

    
 
 

25.

 

Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

    
 
 

26.

 

І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

    
 
 

27.

 

А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

    
 
 

28.

 

І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

    
 
 

29.

 

І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

    
 
 

30.

 

А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

    
 
 

31.

 

то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

    
 
 

32.

 

Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

    
 
 

33.

 

А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

    
 
 

34.

 

Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

    
 
 

35.

 

А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

    
 
 

36.

 

Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

    
 
 

37.

 

А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

    
 
 

38.

 

І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

    
 
 

39.

 

А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

    
 
 

40.

 

Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

    
 
 

41.

 

Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

    
 
 

42.

 

Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

    
 
 

43.

 

Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

    
 
 

44.

 

а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

    
 
 

Acts 28

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com