Ukrainian Bible

 

The Acts of the Apostles

 

Chapter 16

 

 

1.

 

¶ І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.

    
 
 

2.

 

Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.

    
 
 

3.

 

Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.

    
 
 

4.

 

Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.

    
 
 

5.

 

А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.

    
 
 

6.

 

¶ А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.

    
 
 

7.

 

Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

    
 
 

8.

 

Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.

    
 
 

9.

 

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!

    
 
 

10.

 

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.

    
 
 

11.

 

Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,

    
 
 

12.

 

звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.

    
 
 

13.

 

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.

    
 
 

14.

 

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

    
 
 

15.

 

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.

    
 
 

16.

 

¶ І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

    
 
 

17.

 

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

    
 
 

18.

 

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

    
 
 

19.

 

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

    
 
 

20.

 

Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

    
 
 

21.

 

і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

    
 
 

22.

 

І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

    
 
 

23.

 

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

    
 
 

24.

 

Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

    
 
 

25.

 

¶ А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

    
 
 

26.

 

І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

    
 
 

27.

 

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.

    
 
 

28.

 

А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!

    
 
 

29.

 

Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

    
 
 

30.

 

І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?

    
 
 

31.

 

А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

    
 
 

32.

 

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

    
 
 

33.

 

І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.

    
 
 

34.

 

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

    
 
 

35.

 

¶ А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!

    
 
 

36.

 

І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!

    
 
 

37.

 

А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!

    
 
 

38.

 

Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.

    
 
 

39.

 

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

    
 
 

40.

 

І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

    
 
 

Acts 17

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com