Ukrainian Bible

 

The Acts of the Apostles

 

Chapter 5

 

 

1.

 

¶ А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

    
 
 

2.

 

та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

    
 
 

3.

 

І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

    
 
 

4.

 

Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

    
 
 

5.

 

Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

    
 
 

6.

 

Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

    
 
 

7.

 

І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

    
 
 

8.

 

І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

    
 
 

9.

 

До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

    
 
 

10.

 

І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

    
 
 

11.

 

І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

    
 
 

12.

 

¶ А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

    
 
 

13.

 

А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

    
 
 

14.

 

І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

    
 
 

15.

 

так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

    
 
 

16.

 

І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

    
 
 

17.

 

¶ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

    
 
 

18.

 

і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

    
 
 

19.

 

Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

    
 
 

20.

 

Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

    
 
 

21.

 

Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

    
 
 

22.

 

А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

    
 
 

23.

 

говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

    
 
 

24.

 

Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

    
 
 

25.

 

Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

    
 
 

26.

 

¶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

    
 
 

27.

 

Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

    
 
 

28.

 

Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

    
 
 

29.

 

Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

    
 
 

30.

 

Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

    
 
 

31.

 

Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

    
 
 

32.

 

А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

    
 
 

33.

 

Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

    
 
 

34.

 

І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

    
 
 

35.

 

І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

    
 
 

36.

 

Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

    
 
 

37.

 

Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

    
 
 

38.

 

І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

    
 
 

39.

 

А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

    
 
 

40.

 

І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

    
 
 

41.

 

А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

    
 
 

42.

 

І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

    
 
 

Acts 6

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com