| Chapter 2 |
1 | ¶ Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
|
2 | І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
|
3 | І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
|
4 | Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
|
5 | ¶ Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
|
6 | А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
|
7 | Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
|
8 | Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
|
9 | Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
|
10 | і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
|
11 | юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
|
12 | І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
|
13 | А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
|
14 | ¶ Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
|
15 | Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
|
16 | а це те, що пророк Йоіл передрік:
|
17 | І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
|
18 | І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
|
19 | І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
|
20 | Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
|
21 | І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
|
22 | Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
|
23 | Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
|
24 | Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
|
25 | Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
|
26 | Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
|
27 | Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
|
28 | Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
|
29 | Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
|
30 | А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
|
31 | у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
|
32 | Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
|
33 | А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
|
34 | Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
|
35 | доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
|
36 | Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
|
37 | ¶ Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
|
38 | А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
|
39 | Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
|
40 | І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
|
41 | Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
|
42 | ¶ І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
|
43 | І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
|
44 | А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
|
45 | І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
|
46 | І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
|
47 | вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
|