Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 19

 

 

1.

 

¶ І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

    
 
 

2.

 

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

    
 
 

3.

 

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

    
 
 

4.

 

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

    
 
 

5.

 

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

    
 
 

6.

 

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

    
 
 

7.

 

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

    
 
 

8.

 

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

    
 
 

9.

 

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

    
 
 

10.

 

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

    
 
 

11.

 

¶ Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

    
 
 

12.

 

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

    
 
 

13.

 

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

    
 
 

14.

 

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

    
 
 

15.

 

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

    
 
 

16.

 

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

    
 
 

17.

 

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

    
 
 

18.

 

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

    
 
 

19.

 

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

    
 
 

20.

 

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

    
 
 

21.

 

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

    
 
 

22.

 

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

    
 
 

23.

 

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

    
 
 

24.

 

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

    
 
 

25.

 

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

    
 
 

26.

 

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

    
 
 

27.

 

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

    
 
 

28.

 

¶ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

    
 
 

29.

 

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

    
 
 

30.

 

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

    
 
 

31.

 

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

    
 
 

32.

 

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

    
 
 

33.

 

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

    
 
 

34.

 

Вони ж відказали: Господь потребує його.

    
 
 

35.

 

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

    
 
 

36.

 

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

    
 
 

37.

 

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

    
 
 

38.

 

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

    
 
 

39.

 

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

    
 
 

40.

 

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

    
 
 

41.

 

¶ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

    
 
 

42.

 

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

    
 
 

43.

 

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

    
 
 

44.

 

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

    
 
 

45.

 

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

    
 
 

46.

 

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

    
 
 

47.

 

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

    
 
 

48.

 

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

    
 
 

Luke 20

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com