Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 10

 

 

1.

 

¶ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

    
 
 

2.

 

І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.

    
 
 

3.

 

Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.

    
 
 

4.

 

Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.

    
 
 

5.

 

Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!

    
 
 

6.

 

І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.

    
 
 

7.

 

Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

    
 
 

8.

 

А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

    
 
 

9.

 

Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!

    
 
 

10.

 

А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

    
 
 

11.

 

Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!

    
 
 

12.

 

Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!

    
 
 

13.

 

Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!

    
 
 

14.

 

Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...

    
 
 

15.

 

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!

    
 
 

16.

 

Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.

    
 
 

17.

 

¶ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!

    
 
 

18.

 

Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

    
 
 

19.

 

Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.

    
 
 

20.

 

Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!

    
 
 

21.

 

Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

    
 
 

22.

 

Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.

    
 
 

23.

 

І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!

    
 
 

24.

 

Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

    
 
 

25.

 

¶ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

    
 
 

26.

 

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

    
 
 

27.

 

А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

    
 
 

28.

 

Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

    
 
 

29.

 

А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

    
 
 

30.

 

А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

    
 
 

31.

 

Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

    
 
 

32.

 

Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

    
 
 

33.

 

Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

    
 
 

34.

 

І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

    
 
 

35.

 

А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

    
 
 

36.

 

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

    
 
 

37.

 

А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

    
 
 

38.

 

¶ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

    
 
 

39.

 

Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

    
 
 

40.

 

А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

    
 
 

41.

 

Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

    
 
 

42.

 

а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

    
 
 

Luke 11

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com