Ukrainian Bible

 

The Gospel According to St. Luke

 

Chapter 8

 

 

1.

 

¶ І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

    
 
 

2.

 

та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

    
 
 

3.

 

і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

    
 
 

4.

 

¶ І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

    
 
 

5.

 

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

    
 
 

6.

 

Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

    
 
 

7.

 

А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

    
 
 

8.

 

Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

    
 
 

9.

 

Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

    
 
 

10.

 

А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

    
 
 

11.

 

Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

    
 
 

12.

 

А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

    
 
 

13.

 

А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

    
 
 

14.

 

А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

    
 
 

15.

 

А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

    
 
 

16.

 

А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

    
 
 

17.

 

Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

    
 
 

18.

 

Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

    
 
 

19.

 

До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

    
 
 

20.

 

І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

    
 
 

21.

 

А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

    
 
 

22.

 

¶ І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

    
 
 

23.

 

А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

    
 
 

24.

 

І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

    
 
 

25.

 

А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

    
 
 

26.

 

І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

    
 
 

27.

 

І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

    
 
 

28.

 

А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

    
 
 

29.

 

Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

    
 
 

30.

 

А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

    
 
 

31.

 

І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

    
 
 

32.

 

Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

    
 
 

33.

 

А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

    
 
 

34.

 

Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

    
 
 

35.

 

І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

    
 
 

36.

 

Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

    
 
 

37.

 

І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

    
 
 

38.

 

А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

    
 
 

39.

 

Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

    
 
 

40.

 

¶ А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

    
 
 

41.

 

Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

    
 
 

42.

 

Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

    
 
 

43.

 

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

    
 
 

44.

 

підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

    
 
 

45.

 

А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

    
 
 

46.

 

Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

    
 
 

47.

 

А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

    
 
 

48.

 

Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

    
 
 

49.

 

Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

    
 
 

50.

 

Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

    
 
 

51.

 

Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

    
 
 

52.

 

А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

    
 
 

53.

 

І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

    
 
 

54.

 

А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

    
 
 

55.

 

І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

    
 
 

56.

 

І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

    
 
 

Luke 9

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com