Ukrainian Bible

 

The Gospel According to Saint Mark

 

Chapter 14

 

 

1.

 

¶ За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.

    
 
 

2.

 

Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.

    
 
 

3.

 

Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

    
 
 

4.

 

А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?

    
 
 

5.

 

Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.

    
 
 

6.

 

Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

    
 
 

7.

 

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.

    
 
 

8.

 

Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон...

    
 
 

9.

 

Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!

    
 
 

10.

 

Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

    
 
 

11.

 

А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.

    
 
 

12.

 

¶ А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?

    
 
 

13.

 

І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.

    
 
 

14.

 

І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?

    
 
 

15.

 

І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.

    
 
 

16.

 

І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.

    
 
 

17.

 

А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.

    
 
 

18.

 

І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене...

    
 
 

19.

 

Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?

    
 
 

20.

 

А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною...

    
 
 

21.

 

Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...

    
 
 

22.

 

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!

    
 
 

23.

 

І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.

    
 
 

24.

 

І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.

    
 
 

25.

 

Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!

    
 
 

26.

 

А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.

    
 
 

27.

 

Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!

    
 
 

28.

 

По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.

    
 
 

29.

 

І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!

    
 
 

30.

 

Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!

    
 
 

31.

 

А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...

    
 
 

32.

 

¶ І приходять вони до місцевости, на ім'я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.

    
 
 

33.

 

І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити...

    
 
 

34.

 

І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!

    
 
 

35.

 

І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

    
 
 

36.

 

І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...

    
 
 

37.

 

І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?

    
 
 

38.

 

Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!

    
 
 

39.

 

І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.

    
 
 

40.

 

А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...

    
 
 

41.

 

І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...

    
 
 

42.

 

Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...

    
 
 

43.

 

¶ І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.

    
 
 

44.

 

А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.

    
 
 

45.

 

І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...

    
 
 

46.

 

Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.

    
 
 

47.

 

А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.

    
 
 

48.

 

А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.

    
 
 

49.

 

Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.

    
 
 

50.

 

Тоді всі полишили Його й повтікали...

    
 
 

51.

 

Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.

    
 
 

52.

 

Але він, покривало покинувши, утік нагий.

    
 
 

53.

 

¶ А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

    
 
 

54.

 

Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

    
 
 

55.

 

А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.

    
 
 

56.

 

Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.

    
 
 

57.

 

Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:

    
 
 

58.

 

Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.

    
 
 

59.

 

Але й так не було їхнє свідчення згідне.

    
 
 

60.

 

Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?

    
 
 

61.

 

Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?

    
 
 

62.

 

А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!

    
 
 

63.

 

Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?

    
 
 

64.

 

Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...

    
 
 

65.

 

Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...

    
 
 

66.

 

¶ А коли Петро був на подвір'ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,

    
 
 

67.

 

і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!

    
 
 

68.

 

Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш... І вийшов назовні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

    
 
 

69.

 

Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!

    
 
 

70.

 

І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.

    
 
 

71.

 

А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!

    
 
 

72.

 

І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став...

    
 
 

Mark 15

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com