Ecclesiastes or, The Preacher

 

Chapter 11

 

 

1.

 

¶ Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

    
 
 

2.

 

Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

    
 
 

3.

 

Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

    
 
 

4.

 

Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

    
 
 

5.

 

Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

    
 
 

6.

 

Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

    
 
 

7.

 

¶ І світло солодке, і добре очам сонце бачити,

    
 
 

8.

 

і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

    
 
 

9.

 

Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

    
 
 

10.

 

Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

    
 
 

Ecclesiastes 12

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com