Ecclesiastes or, The Preacher

 

Chapter 9

 

 

1.

 

¶ Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!

    
 
 

2.

 

Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...

    
 
 

3.

 

Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

    
 
 

4.

 

¶ Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!

    
 
 

5.

 

Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

    
 
 

6.

 

і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...

    
 
 

7.

 

Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!

    
 
 

8.

 

Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!

    
 
 

9.

 

Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!

    
 
 

10.

 

Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

    
 
 

11.

 

¶ Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!

    
 
 

12.

 

Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...

    
 
 

13.

 

¶ Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:

    
 
 

14.

 

Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.

    
 
 

15.

 

Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!

    
 
 

16.

 

І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!

    
 
 

17.

 

Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.

    
 
 

18.

 

Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...

    
 
 

Ecclesiastes 10

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com