Ukrainian Bible

 

The Book of Psalms

 

Chapter 78

 

 

1.

 

¶ Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

    
 
 

2.

 

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

    
 
 

3.

 

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

    
 
 

4.

 

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

    
 
 

5.

 

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

    
 
 

6.

 

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

    
 
 

7.

 

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

    
 
 

8.

 

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

    
 
 

9.

 

¶ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

    
 
 

10.

 

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

    
 
 

11.

 

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

    
 
 

12.

 

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

    
 
 

13.

 

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

    
 
 

14.

 

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

    
 
 

15.

 

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

    
 
 

16.

 

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

    
 
 

17.

 

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

    
 
 

18.

 

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

    
 
 

19.

 

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

    
 
 

20.

 

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

    
 
 

21.

 

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

    
 
 

22.

 

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

    
 
 

23.

 

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

    
 
 

24.

 

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

    
 
 

25.

 

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

    
 
 

26.

 

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

    
 
 

27.

 

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

    
 
 

28.

 

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

    
 
 

29.

 

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

    
 
 

30.

 

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

    
 
 

31.

 

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

    
 
 

32.

 

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

    
 
 

33.

 

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

    
 
 

34.

 

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

    
 
 

35.

 

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

    
 
 

36.

 

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

    
 
 

37.

 

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

    
 
 

38.

 

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

    
 
 

39.

 

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

    
 
 

40.

 

¶ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

    
 
 

41.

 

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

    
 
 

42.

 

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

    
 
 

43.

 

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

    
 
 

44.

 

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

    
 
 

45.

 

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

    
 
 

46.

 

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

    
 
 

47.

 

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

    
 
 

48.

 

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

    
 
 

49.

 

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

    
 
 

50.

 

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

    
 
 

51.

 

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

    
 
 

52.

 

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

    
 
 

53.

 

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

    
 
 

54.

 

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

    
 
 

55.

 

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

    
 
 

56.

 

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

    
 
 

57.

 

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

    
 
 

58.

 

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

    
 
 

59.

 

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

    
 
 

60.

 

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

    
 
 

61.

 

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

    
 
 

62.

 

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

    
 
 

63.

 

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

    
 
 

64.

 

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

    
 
 

65.

 

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

    
 
 

66.

 

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

    
 
 

67.

 

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

    
 
 

68.

 

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

    
 
 

69.

 

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

    
 
 

70.

 

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

    
 
 

71.

 

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

    
 
 

72.

 

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

    
 
 

Psalms 79

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com