| Chapter 78 |
1 | ¶ Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
|
2 | нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
|
3 | Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
|
4 | того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
|
5 | Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
|
6 | щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
|
7 | і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
|
8 | і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
|
9 | ¶ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
|
10 | вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
|
11 | і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
|
12 | Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
|
13 | Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
|
14 | і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
|
15 | на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
|
16 | Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
|
17 | Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
|
18 | і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
|
19 | і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
|
20 | Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
|
21 | Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
|
22 | бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
|
23 | А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
|
24 | і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
|
25 | Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
|
26 | Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
|
27 | і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
|
28 | і спустив його серед табору його, коло наметів його.
|
29 | і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
|
30 | Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
|
31 | а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
|
32 | Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
|
33 | і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
|
34 | Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
|
35 | і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
|
36 | і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
|
37 | бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
|
38 | Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
|
39 | і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
|
40 | ¶ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
|
41 | і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
|
42 | вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
|
43 | як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
|
44 | і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
|
45 | Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
|
46 | А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
|
47 | Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
|
48 | і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
|
49 | Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
|
50 | Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
|
51 | і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
|
52 | і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
|
53 | і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
|
54 | і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
|
55 | і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
|
56 | Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
|
57 | і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
|
58 | і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
|
59 | Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
|
60 | і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
|
61 | і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
|
62 | і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
|
63 | його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
|
64 | його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
|
65 | Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
|
66 | і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
|
67 | Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
|
68 | а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
|
69 | і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
|
70 | і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
|
71 | від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
|
72 | і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
|