Ukrainian Bible

 

The Book of Job

 

Chapter 29

 

 

1.

 

¶ І Йов далі вів мову свою та й сказав:

    
 
 

2.

 

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

    
 
 

3.

 

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

    
 
 

4.

 

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

    
 
 

5.

 

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

    
 
 

6.

 

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

    
 
 

7.

 

¶ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

    
 
 

8.

 

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

    
 
 

9.

 

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

    
 
 

10.

 

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

    
 
 

11.

 

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

    
 
 

12.

 

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

    
 
 

13.

 

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

    
 
 

14.

 

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

    
 
 

15.

 

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

    
 
 

16.

 

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

    
 
 

17.

 

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

    
 
 

18.

 

¶ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

    
 
 

19.

 

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

    
 
 

20.

 

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

    
 
 

21.

 

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

    
 
 

22.

 

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

    
 
 

23.

 

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

    
 
 

24.

 

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

    
 
 

25.

 

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

    
 
 

Job 30

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com