Ukrainian Bible

 

The First Book of the Kings

 

Chapter 22

 

 

1.

 

¶ І прожили вони три роки, і не було війни між Сирією та між Ізраїлем.

    
 
 

2.

 

І сталося третього року, і зійшов Йосафат, цар Юдин, до Ізраїлевого царя.

    
 
 

3.

 

І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот наш? А ми мовчимо, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя.

    
 
 

4.

 

І сказав він до Йосафата: Чи ти підеш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту? А Йосафат відказав: Я як ти, народ мій як народ твій, мої коні як твої коні!

    
 
 

5.

 

І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє!

    
 
 

6.

 

І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати? А ті відказали: Іди, а Господь дасть його в цареву руку.

    
 
 

7.

 

І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і вивідаємо від нього.

    
 
 

8.

 

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин. А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить так!

    
 
 

9.

 

І покликав Ізраїлів цар одного євнуха, і сказав: Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!

    
 
 

10.

 

І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

    
 
 

11.

 

А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до вигублення їх!

    
 
 

12.

 

І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, і Господь дасть його в цареву руку.

    
 
 

13.

 

А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говоритимеш добре.

    
 
 

14.

 

І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже мені Господь, я те говоритиму!

    
 
 

15.

 

¶ І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи підемо на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехаємо? А той відказав йому: Вийди, і пощастить тобі, і Господь дасть у цареву руку.

    
 
 

16.

 

І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім'я Господа?

    
 
 

17.

 

А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого.

    
 
 

18.

 

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?

    
 
 

19.

 

А Міхей відказав: Тому послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло при Ньому з правиці Його та з лівиці Його.

    
 
 

20.

 

І сказав Господь: Хто намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так.

    
 
 

21.

 

І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його! І сказав йому Господь: Чим?

    
 
 

22.

 

А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!

    
 
 

23.

 

А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе...

    
 
 

24.

 

І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?

    
 
 

25.

 

А Міхей сказав: Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімнати, щоб сховатися.

    
 
 

26.

 

І сказав Ізраїлів цар: Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина,

    
 
 

27.

 

та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром.

    
 
 

28.

 

А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене! І до того сказав: Слухайте це, всі народи!

    
 
 

29.

 

¶ І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.

    
 
 

30.

 

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся, і піду на бій, а ти вбери свої царські шати! І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій.

    
 
 

31.

 

А сирійський цар наказав керівникам своїх колесниць, тридцятьом і двом, говорячи: Не будете воювати з малим та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем.

    
 
 

32.

 

І сталося, як керівники колесниць побачили Йосафата, то вони сказали: Це дійсно Ізраїлів цар! І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафат закричав.

    
 
 

33.

 

І сталося, як керівники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.

    
 
 

34.

 

А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'язанням пояса та між панцерем. А той сказав своєму візникові: Поверни назад, і виведи мене з табору, бо я ранений...

    
 
 

35.

 

І знявся бій того дня, а цар був поставлений на колесниці проти Сирії, і помер увечорі. І кров із рани текла в колесницю.

    
 
 

36.

 

А як сонце заходило, нісся крик у таборі такий: Кожен до міста свого, і кожен до краю свого!

    
 
 

37.

 

І помер цар, і був привезений до Самарії. І поховали царя в Самарії.

    
 
 

38.

 

І полоскали колесницю над ставом у Самарії, і пси лизали його кров, а блудниці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив.

    
 
 

39.

 

А решта Ахавових діл, і все, що він зробив був, і дім зо слонової кости, що він збудував, і всі міста, які він побудував, отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

    
 
 

40.

 

І спочив Ахав із батьками своїми, а замість нього зацарював син його Ахазія.

    
 
 

41.

 

¶ А Йосафат, Асин син, зацарював над Юдою в четвертому році Ахава, царя Ізраїлевого.

    
 
 

42.

 

Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.

    
 
 

43.

 

І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збочував із неї, щоб чинити добре в Господніх очах. Тільки пагірки не були понищені, народ іще приносив жертви й кадив на пагірках.

    
 
 

44.

 

І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем.

    
 
 

45.

 

А решта Йосафатових діл та лицарськість його, що він чинив був та як воював, отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

    
 
 

46.

 

А решту блудодіїв, що позоставалися за днів його батька Аси, він вигубив із Краю.

    
 
 

47.

 

А царя не було в Едомі, був намісник царів.

    
 
 

48.

 

А Йосафат наробив був таршіських кораблів, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбивалися кораблі при Ецйон-Ґевері.

    
 
 

49.

 

Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: Нехай підуть на кораблях мої раби з рабами твоїми. Та Йосафат не захотів.

    
 
 

50.

 

І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам.

    
 
 

51.

 

Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки.

    
 
 

52.

 

І робив він лихе в Господніх очах, і ходив дорогою батька свого й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля.

    
 
 

53.

 

І служив він Ваалові, і вклонявся йому, та й гнівив Господа, Бога Ізраїлевого, усе так, як робив його батько.

    
 
 

2nd Kings 1

 

 

 

 

 
 
HTMLBible Software - by johnhurt.com